Иван Малкович. Летопись

В выясненье племён и колен
кровь пустил я себе: под лупОю
проступили из письменных вен
Херсонес и ветра за Сулою.

Сонно в жилах качнулись века,
аж со дна - в взбаламученном чине
верных жён поднималась тоска,
хмуро гнулись седые мужчины.

Княжий меч столбняком - вниз - в золе,
осквернённый родимою кровью;
как буряк - зимовал он в земле,         (буряк - свёкла)
мой прапрадед, да вниз головою.

Но врезались, как в тело ножи,
глубже, глубже, в земные террасы -
боевые святые мужи -
лучший плод невоинственной расы, -

и нигде, и ничто - сотни лет
эту летопись очи читают
про народ, что не может дозреть -
как абортом его вырывают.

                Літопис

В з"ясуванні колін і племен
кров пустив я собі, й під лупою
проступили з літописних вен
Херсонес і вітри за Сулою.

Сонно в крові хитнулись віки,
аж із дна - в каламутному чині
звирувалися вірні жінки,
покосились похмурі мужчини,

княжий меч мій клякнув у золі,
покороблений рідною кров"ю;
як буряк - зимував у землі
мій прапрадід униз головою,

й заглибали, мов наглі ножі,
у глибокі, безкрайні тераси
дикі, горді, прекрасні мужі -
монотонний, упертий труд раси, -

і ніде, і ніщо - сто століть
мої очі літопис читають
про народ, що не може дозріть -
мов абортом його виривають.   

                1996 г.