Повiр, коханий... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2016/04/27/4765


   Оригинал:

 
   Повір, коханий , так Тебе люблю,
   Як сонечко після снігів травичка !
   То не облуда , не буденна звичка ,
   Котрі давно в колишньому топлю...

   На ранок , ревно півні будять люд
   Заливчастим : "Ку-ка-рі -ку !" в окрузі,
   А я - чапію на рожевій смузі
   І ніжності солодкі в простір ллю...

   Мій Зверхнику !* Якби тепер не Ти ,
   На порох вмить мої би стерлись мрії !
   А так - ховаю усмішку під вії,
   Благаючи душевної цноти...

   Про долю не питаю у свічада -
   В Твоїх руках - сконання і початок...


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Поверь, любимый: так Тебя люблю,
Как травушка, стряхнувшая снежинки.
То не притворство, не игры ужимки:
Я в прошлом всё подобное топлю.

А петухи с рассветом будят люд
Заливистым «Ку-ка-ре-ку!» в округе,
И застываю в розоватом круге,
И нежности в простор открытый лью…

Всевышний мой! Когда б теперь не Ты,
Мечтам моим с Тобою бы не слиться!
А так – улыбку прячу под ресницы,
Моля души не трогать чистоты…

Нет для беседы с зеркалом причины:
В Твоих руках – начало и кончина…


14.07.2016