Я не хочу додому,
бо вдома мене занадто.
Я не хочу додому,
бо я потрапляю за грати
своїх розгублених ребер.
Я сумую о небі,
наче
я колись там бував насправді.
І скриваю велику ваду,
що я маю між ребер
місто.
У тім місті живуть злі духи.
Але тихі, сумні, спокійні.
Трошки плачуть вночі,
бо війни
їх лякають також.
Як всіх.
Я рятую між ребер місто
з землетрусами і цунамі,
та весною приходить повінь.
Бо мені не хотілось крові.
Навіть біса я міг врятувати,
якщо плаче від болю біс.
А в трахеї у мене – міст,
де зустрілись любов і жаль.
Я не вмію співати, люба.
Я віддав себе на олтар
всіх отих, що живуть в мені,
і не можуть іти додому.
Я любив усе те невідоме,
що повільно мене губило.
Я для бісів став добрим домом.
І вони мене полюбили.
Мiсто
© Copyright: Дар Апрель, 2016
Свидетельство о публикации №116071309627
Свидетельство о публикации №116071309627
Рецензии