***

Вона. І таємничою бува… бува - жадана.
Бува, запалить душу смолоскипом у пітьмі,
Щоб не замерз в спекотну літню ніч, на самоті
Від холоду пасивності довкілля… безталанно.

ЇЇ, коли очікуєш, - нема, хоч вий на Місяць та Зірки.
Прийде, коли захоче лиш сама… без келиха вина.
Здивує, хоч здається бачив ти чимало… та біда
У тім, що незамітною пройде,
                неначе му’ка крізь дірки у решеті.

Ти згадуєш її: крізь сон, у праці, по дорозі…
ЇЇ портрет - це блискавка, миттєвість, крапля в океані.
Хтось хоче знов побачити її на дні, крізь алкоголь в своїм «стакані»…
Її забути, а чи плюнути у бік її - ніхто не в змозі.

У Всесвіті пізнати все нам - зась. Є, звісно, - таємниці.
Щось десь з’єднається із чимось: щось на мить, а щось без часу
Хтось тупістю вважає мчати верхи на Пегасі до Парнасу…
Та перша зустріч блиском завжди віддзеркалює в зіниці.

Перша Зустріч.

3 липня 2016 р. Brwinow ul. Blonska,37 Поет ХХ сторіччя