Роберт Сервiс Поет переклад Володимира Туленка

Роберт Сервіс «Поет»
(переклад Володимира Туленка)

Якби шотландцем зміг він буть,
І грошам у житті знав суть
У дощ та спеку,
Та він – ірландець і тому
Заліз для друга у суму,
Як недалекий.

В житті щасливчику везло,
Грошей не міряне число
Міг заробляти.
Та гроші не дружили з ним,
Розвіялися наче дим,
Жебрак знов автор.


Не модним назавжди він став,
Не блище зірка, без підстав
Його списали.
Редактор вірш забракував:
«Беліберду знов написав!»
Всі позникали.

І він раніше тих друзяк
Поїв, кормив. Вони однак
Борги забули.
Щоби увагу не звертать
Почав поет цей наш бухать,
Так певно було!

Здоров’я й те удись пішло,
У дурку хлопця привело,
Лиш шкіра й кості.
Дізнався я, що класик зник,
То взяв з собою пару книг
Приперся в гості 

Побачивши знайомий том,
Залив палат реготом.
(Так правда було).
«Автограф тобі, хлопче, дать?
Мені із ліжка вже не встать!
Та й всі забули.

Усе  правдиво написав,
І про поета розказав,
Зосталось мало:
Його Душа злетіла в рай,
А ти, читач мій, відгадай:
«Як хлопця звали?»


https://www.youtube.com/watch?v=ghiOolcrFGU


___ *** ___

POET

Had he been Scotch, like you or me,
He might have saved a braw* bawbee*
For rainy day;
But being Irish he would lend
His bottom dollar to a friend
Who'd never pay.

He had his whack of dizzy fame,
And though the dough in lashings came,
It went like smoke.
He'd blow it in on sport and spree,
And so perennially he
Was stony broke*.

Then in due course his vogue was past;
He saw his star eclipsed at last,
His books unsold.
The editors sent back his stuff,
His publishers were peeved and gruff,
His friends grew cold.

If those he helped had paid him back,
He might have rustled quite a stack,
But few came through;
And so to poverty he sank,
While to console himself he drank –
Fool thing to do.

And then I heard some fellow say
That he was paralyzed and lay
In Belvedere*.
And so with heavy heart I took
Along with me his favorite book,
And saw him there.

He hailed me from a pauper's bed;
«You've brought my masterpiece», – he said,
With twisted laugh.
«You cast a pearl before a swine.
Behold! I cannot even sign
My autograph».

Alas! He's gone into the Night,
Like many a man who burned too bright
The festive flame.
And so my story being true,
I leave it, Reader, up to you
To guess his name.