Наталі Замулко- Дюбуше.
Я- твоя Галатея. Бери і ліпи!
Я- податлива глина рукам чудотворним.
Чебрецем забуяли бескрайні степи.
І, що було недобре - не таке уже й чорне.
Світ запах розмаіттям невиданних трав.
Ти змішала у глині калиновий цвіт
із латтатям,що вкрило замріяний став-
із сумного дитинства осяйний привіт.
Жаль минулих років, і майбутніх
безмежну і світлу надію,
замішай, розмалюй і прикрась перламутром.
І жарини постав, що все те розігріє...
Що заставить шалено пульсуючу кров
перенести на стрічку думки притаманні
тим, що в серці плекають любов..
До усього..Навіки. На лезі. На грані...
Я - твоя Галатея. Бери і ліпи,
і не думай, що вийде. Лиш серця частину
свого чистого в душу мені поклади.
І тебе не забуду... І тебе не покину...
27 червня 2016 р
Наталии Замулко
© Copyright: Евгения Кобикова, 2016
Свидетельство о публикации №116071209257
Свидетельство о публикации №116071209257
Рецензии