Роберт Сервiс Божий суд переклад Володимира Туленк

Роберт Сервіс «Божий суд»
(переклад Володимира Туленка)

Суддя, що зверхньо подивився,
Вухо почесав,
Зі строком ганстерші барився,
Як її саджать.
Вона змарніла, той вельветний,
По повній вріже.
Он бач но дивиться, як зверхньо.
То ж буде гірше.

«П’ятнадцять, чи ж бо десять дати?» -
Суддя вагався.
«Скоріш би вирок прочитати,
Що б він сприймався. 
То ж щоб по повній, я б їй дав,
І був би спокій!»
І вголос вирок зачитав:
«Всього п’ять років!»

У домі свято у онуки,
Їй п’ять років.
Суддя та дівчинка всміхнулись,
Мир та спокій.
Це випадок? Чи зле ж бо може?
Що то я робив?
То милосердним був ти, Боже!
Не я, а Ти судив!

https://cdn1.img.ria.ru/images/96433/94/964339400.jpg

___ *** ___

THE JUDGEMENT by Robert William Service


The Judge looked down, his face was grim,
He scratched his ear;
The gangster's moll* looked up at him
With eyes of fear.
She thought: «This guy in velvet gown,
With balding pate,
Who now on me is looking down,
Can seal my fate*».

The Judge thought: «Fifteen years or ten
I might decree.
Just let me say the word and then
Go home to tea.
But then this poor wretch might not be
So long alive…»
So with surprise he heard that he
Was saying: «Five».

The Judge went home. His daughter's child
Was five that day;
And with sweet gifts around her piled
She laughed in play.
Then mused the Judge: «Life oft bestows
Such evil odds.
May he who human mercy shows
Not count on God's?»