З себе

Знаю, це, мабуть,дуже сумно,
Але що зробиш – я така є.
А може, це і кумедно,
Та таке все ж бачення моє.
Що відчуваю, про те і пишу,
Кому не подобається – коментуйте, прошу.
Я не для когось стараюсь, а лише для себе,
І не винна, якщо це когось шкребе.
Така вже ж  я людина:
Зараз сумна, аж раптом весела за хвилину.
Я росту, вдосконалююсь,
А іноді й досвідом ділюсь.
Я мало чого боюсь,
Допомагати іншим намагаюсь.
Та все ж таки мене можливо зламати,
У кожного є болючі міста, не варто забувати.
Я не хочу черствіти, тільки не в цьому світі,
Та безсила вже щось змінити.
Мене оточують злі, погані люди,
Куди б я не пішла – вони за мною всюди.
Можливо – це тіні, лише примари,
Які вилазять з темної комори?
Байдуже…
Все ж таки жінці слабкій, маленькій
Необхідно знайти опір надійний.
Щоб за ним можна було сховатись,
Заспокоїтись, помолитись і припинити боятись.
Хочеться бути просто потрібною людиною,
За чоловічою мужньою, сильною спиною.

12 февраля 2014 год