Хотілось би його повернути,
Бо ніяк не вдається забути,
Не вдається припинити згадувати
Коли лише їм думки усі зайняті.
Я знаю, що все давно минуло.
Шкодую. Сумую. Нічого за цей час не забула!
Я пам’ятаю його очі блакитні,
І вчинки благородні.
Знаю, що нічого не впустила:
Ні те як кохала, ні те як кожну хвилину із ним була.
Шкода що він тепер далеко від мене,
Та я й сама далеко від себе.
Дякую й за те, що спогади мене не залишили,
Я ж думками живу – не згрішила.
Пробач, та я не можу відпустити,
Без тебе я не зможу терпіти.
7 февраля 2014 год
З минулого
© Copyright: Мария Угниченко Юриевна, 2016
Свидетельство о публикации №116071204482
Свидетельство о публикации №116071204482
Рецензии
