Павло Тычина. Мадонна моя...

                ***
Мадонна моя, Пренепорочна, Мария,
прославлена в веках!
На наших пустых алтарях
лишь ветер веет...
Пройди над нами с омофором,
зарыдай над селом, -
уже мы тебе а ни песнь, ни псалом
не воспоём диким хором.
 - Жена отважна, дева греховна -
грядёт осчастливить нас.
Нагая - без одежды, без прикрас -
чарует нас, как рожа полная .
Посмотри, Мадонна, вот осколок
в последней хате, в стене.
Усмехнись - и пойди себе вдаль по стерне,
отгоняясь от пуль, как от пчёлок...

                Примечание: рожа - мальва.

                ***
Мадонно моя, Пренепорочна Марія,
прославлена в віках!
На наших самотніх вівтарях
лиш вітер віє...
Пройди над нами з омофором,
заридай над селом, -
уже ми тобі ані піснь, ні псалом
не воспоєм диким хором.
 - Жона отважна, діва гріховна
гряде до нас.
Нагая - без одежі, без прикрас -
чарує, мов та рожа повна.
Схились, Мадонно, на причілок
останньої хати в селі.
Усміхнись - і пійди собі геть по ріллі,
одганяючись од куль, як од пчілок...

                1920 г.