Змiя
Поспішаючи на вулицю іще з напівзакритими очима, на виході з будинку я обімлів – доволі велика сіро-зеленкувата змія, піднявши голову, заглядала у вхідні двері домівки. Як говорять, зіткнулися носом до носа.
Я на мить просто закляк від несподіванки. Хоча й не часто, але мені доводилося мати справу зі зміями. Здебільшого це були безневинні вужі, які виділяються своїми жовтими цятками по бокам біля голови. Що стосується гадюк, а це була саме вона, то за майже шість десятків років таких випадків було не більше десятка.
Скоріш за все це була річкова, або болотяна, гадюка. Доволі великого розміру, близько метра. Шкіра у неї була матово-зеленкуватого, без якихось чітко виражених узорів на спині, так званого захисного, кольору.
Побачивши мене, вона швидко гайнула попід будинком до дверей в підвальне приміщення і сховалась в дверному отворі. Оскільки мене чекала листоноша, я поспішив на вулицю. Отримавши два рекомендовані листи, невдовзі повернувся і підійшов до дверей невеликого підвального приміщення, розташованого під центральними сходами будинку. Обережно відкрив їх наполовину і зазирнув всередину. Нікого. Однак при спробі відчинити дверцята повністю я помітив змію, яка сховалась в щілині поміж одвірком і дверним полотном між навісами. В такому положенні її можна було притиснути і навіть розчавити, щільно закривши двері, але вона, мабуть зрозумівши мої наміри, відразу ж ковзнула східцями вниз, до підвальчика.
Зрозумівши, що гадюка у мене в пастці, але голими руками її взяти не вдасться, я вирішив озброїтися. Для цього я взяв імпровізовану мітлу, зроблену середнім сином Олексієм із двох звичайних просяних віників, а потім ще й шматок пластикової труби, що першими попалися мені під руку, і знов наблизився до дверей.
Щось мені підказувало, що це не просто змія і що ця пригода буде найважчою з поміж тих, що я мав у своєму житті зі зміями. Можливо саме тому я дуже обережно відчинив двері настіж і потихеньку став просуватися всередину невеличкого (не більше трьох квадратних метрів) приміщення, облаштованого під виходом із будинку під комірчину.
Ледве зробивши перший крок на першу з трьох сходинок, я був атакований змією в повному сенсі цього слова. Вона різко підняла голову приблизно на третину загальної довжини свого тіла із-за нижньої сходинки, де чекала мене в засідці, і, трішки відхилившись назад, з широко відкритим ротом і характерним звуком всім своїм тілом кинулась на мене, намагаючись вкусити за оголену ногу.
Від укусу мене вберіг тільки перепад висоти в кілька десятків сантиметрів, оскільки відстань між змією і моїми ногами була не більше півметра (всього ширина двох сходинок). Тим більше, що моя можливість маневрувати різко обмежувалась невеликим розміром вхідних до приміщення дверцят (не більше 120 см.), фактично в отворі яких я ту мить знаходився в напівзгорбленому стані.
Зрозумівши, що з голими ногами цією зміюкою мені справитись буде дуже складно, я відступив на кілька кроків і опинився на вулиці. Моя амуніція в той момент складалася лише з шортів і відкритих резинових шльопанців. Оскільки дві пари резинових чобіт знаходились саме в цьому підвальчику, мені потрібно було іти в дім, щоб одягти штани і закрите взуття на ноги. Однак за цей час змія могла переповзти в інше місце і краще замаскуватись, а мені не хотілося залишати це джерело небезпеки в своєму домоволодінні.
Постоявши хвилину і відігнавши думки про те, що потрібно буде зробити в першу чергу в разі укусу рептилії, я знову обережно направився до підвальчика. Спускався обережно, буквально сантиметр за сантиметром обслідуючи територію. По дорозі мені вдалося, трішки відхиливши на себе вхідні двері, за якими знаходився вимикач, просунути в щілину руку і ввімкнути світло. Це трохи покращило огляд.
Посередині приміщення в поліетиленовому пакеті під стіною стояли мої великі резинові чоботи, які я вирішив в першу чергу одягти, щоб хоч якось прикрити свою наготу і убезпечити свої голі ноги від укусу гадюки. Попередньо спробував витрясти кожен із чобіт, побоюючись, що та могла встигнути заповзти всередину одного з них. При цьому стовідсоткової гарантії, що змія не залишалась в носку чобота, не було, а тому одягав кожен з них з холодком. Це мені нагадало аналогічні відчуття дитинства, коли ми малими на річці в підводних норах-печерах драли раків. Серед хлопчаків ходили розмови, що всередині тих печер може сховатись водяна гадюка. Хоча ніхто з нею не стикався, але все ж було страшно, особливо, коли в печері попадався виризуб чи інша риба, що на дотик нагадувало тіло змії…
Одягнувши чоботи, я відчув себе значно впевненіше, оскільки вони надійно закрили мої голі ноги на дві третини литки. Зі шматком пластикової труби в правиці (на той час я уже полишив імпровізовану мітлу) я став обережно піднімати і розставляти по іншим місцям різні речі, за якими могла причаїтись гадюка: два пакети із залишками горіхів, пару старих мішків з-під картоплі, кусок плінтуса та декілька дошок, що залишилися після заливки бетонних східців, банки з минулорічною консервацією, пластикову двохсотлітрову діжку, рештки металевих конструкцій для облицювання фасаду будинку… Поступово перебрав все, де тільки можна було сховатися змії, але її не було ніде!
В протилежному від дверей куті приміщення залишились лише два решітчасті помости з-під цегли, на яких взимку зберігались мішки з картоплею та іншою городиною, але поверхня під ними проглядалась і в мене були сумніви, щоб змія могла заховатися під ними. Саме на одному з них я і стояв, розмірковуючи над тим, куди ж могла сховатися ця гадюка, коли мій погляд зупинився на невеличкому пластиковому горщику для хатніх квітів, який лежав в кутку між східцями та стіною вверх дном і якому я спочатку не надав належної уваги. Можливо в оману мене ввели його невеликі розміри, а також те, що краї без видимих зазорів щільно прилягали до бетонної долівки.
Продовжуючи міркувати, я підсвідомо потягся трубою до горщика. Не встиг кінець труби доторкнутись поверхні горнця, як з під нього несподівано вискочила змія і відчайдушно кинулась прямо на мене. Але тепер розклад сил був уже принаймні рівний: мої голі ноги частково закривали резинові чоботи, а в руках – півтораметровий шматок пластикової дюймової труби.
Однак на той момент ми уже помінялись місцями –я опинився в глухому куті, в прямому і переносному сенсі цього слова, бо між мною і виходом тепер знаходилась змія, яка мене атакувала. Роздумувати часу не було, все відбулося в лічені секунди: я ринувся на гадину, намагаючись наступити на неї і роздавити грубими підошвами своїх чобіт, а вона – укусити мене за відкриті частини тіла між халявами і шортами. Та жодному з нас не везло, оскільки гадюка звивалася, як змія, а я скакав, як коник-стрибунець… В запалі боротьби ми знову помінялися місцями – я опинився на середній сходинці, а гадюка на долівці посередині приміщення.
При цьому вона знову піднялась приблизно на третину свого тіла і з широко відкритою пащею вже вкотре кинулась на мене. Але в цю мить мені вдалося нарешті влучити і трубою притиснути змію до полу. Далі вже була справа техніки і я не залишив гадюці жодних шансів, розтовкши її ядовиті зуби разом з головою.
В цьому епізоді протистоянні людини та змії можна було б поставити крапку, якби ще не кілька на мій погляд цікавих і неоднозначних моментів.
По-перше, один з листів, які безпосередньо перед цим принесла листоноша, був адресований моїй колишній на прізвище саме Труба (останнім часом я її називаю просто – Проня Голохвоста), яка близько трьох років тому практично втекла з дому, будучі спійманою на подружній зраді, але до цього часу залишається зареєстрованою в моєму будинку, оскільки чомусь не хоче реєструватися за черговим місцем свого фактичного проживання.
По-друге, напередодні сусідка запевняла мене, що на її тверде переконання Пронька скоро прийде і проситиме мене про повернення, хоча я категорично відкидав таку можливість. А тут тобі такий візит…
Тобто, куди не кинь – всюди труба… Але, як би там не було, після таких випадків, можна повірити якщо не Бога, то, принаймні в Чорта…
Р.S. Хоча я й не вірю в забобони, але наступного дня я вирішив, що не буде зайвим вимити двір від вчорашньої чортівні, пов‘язаної з несподіваним і небезпечним візитом змії. З цією метою підключив шлаг і протягом години ретельно поливав подвір‘я водою, змиваючи з бруківки бруд та зміїні сліди, а заодно зробив і генеральне прибирання у дворі. Минуле не повернути, як не увійти в одну річку двічі.
10.07.2016
Свидетельство о публикации №116071006671