Памфлет на Павла Тычину

На  майданi  коло  банi
Революцiя  iде.
Всi  "до  вiтру"  поломали,
Будем  сцяти  у  бiде.

"Хай  чабан, – з  гори  гукнули:
Ми  усi  рабами  були.
Якщо  сцяв  ти  у  бiде –
За  отамана  буде".

А  чабан  гукнув  до  Ради:
"Бiй  жидiв – приймай  награди.
Всi  гуртом  ми  будем  ради,
Бо  явреi  вумнi,  гади.

Взбунтувалися  козаки:
"Нам  оце  бiде  до  сраки.
Доставай,  Василю,  грiлку,
Цю  украiнську  горiлку."

"Ти,  Грицько,  бiжить  до  жiнки
По  бiде  справлять  помiнки.
А  ти,  хлопчику  Тарас,
Принеси  у  бочцi  квас."

"Ми  напьемся  до  почину
Та  пiдем  до  рiднiй  хати.
Хай  завидки  беруть  Тичину,
Що  не  може  випивати."

Бо  вiн  комунiст  завзятий
Та  партiйний  жопализ.
У  народi  всiми  клятий,
Що  поезiю  загриз.

Вiн  "достав"  усiх  у  школi,
Бо  його  вiршi – говно.
Вчити  iх  було  до  болi –
Заставляло  РАЙОНО.

Революцiю  зробили,
Знищили  поетiв,
Та  поезiю  згубили
Комунiсти  етi.

На  майданi  люд  померший.
Революцiя  iде.
Памъятник  тому,  хто  перший
Сцяв  у  рiдне  те  бiде.

Завдяки  буваэ  марно,
Хто  вiршi  злагаэ  гарно,
А  Тичина  пiдарас –
Краще-б  вiн  скотину  пас.

Треба  нам  закiн  придбати,
Щоб  поетiв  як  Тичина
Не  змогли  батьки  рожати.
                Борзоф  30 Апрель 2008г.