ЛЮБОВ
Не карай мене ти за любов,
Котра нашою ніколи вже не стане.
Я за чварами іншої не знайшов,
Бо такої, звісно, не буває.
Чому це так сталося - не знаю.
Хто цього хотів чи хто бажав?
Через вік я всього не згадаю -
Все, що сталося, давно віджалував.
Лише спогади живуть і серце ранять,
Душу мою грішну вередять.
Мабуть, досі ще когось чекають,
Без якихось в них брудних заклять.
І тому любов так добре зветься,
Іншого ім’я ніхто не дав.
Шкода, що вона вже не вернеться,
Кожен з нас її вже відстраждав.
А тому і пісня десь здалека
Сумно лине до моїх вікон,
Начебто у спів ввійшов лелека
Під юнацький мій акордеон.
Ой ти, лихо, любонько-любове,
Серце, мою душу не чіпай.
Лиш згадай березове, вербове,
Де колись співав нам водограй.
11.11.2012
Любов
© Copyright: Виктор Плут, 2016
Свидетельство о публикации №116070908635
Свидетельство о публикации №116070908635
Рецензии