35 сходинок вниз

Втрачати звик ще за садка...
Малюнки, сни, батьків в робочі...
Зневіри посмішка гидка
мене давно вже не лоскоче...
І не тому, що хтось не хоче
дізнатись, чия то рука,
що дні твої пакує в ночі...
.................................
Не бійся, рідна, дотискай!..
Кого цікавить смак отрути,
якої в серці - через край,
хоч погляд зовні і розкутий...
Ще б пак!
Моральні інститути
для перших других - то не рай,
давно в обіцянках забутий...
.................................
Презирство, зверхність, німота...
Чого лиш тільки не ліпили?!
Ламання стель...
Стрибки з моста...
Жінками викручені жили...
Лише дощі на сорок змили
червоне з власного хреста,
яким оточуючі жили...
..................................
А так...буремність у словах
дає енергії для світу...
Лети до мене, білий птах!..
Хоча...чого тобі летіти?..
Це ж не тобі із ними жити,
і ледь не виправданий жах,
як ставку в покері спустити...
..................................
Керуй, Непізнаний!..
Керуй...
Дивуйся вибрикам дівочим.
І Сам освітлених дивуй
словами дня, що душу точить...
І десь у фресках Санта Кроче
невічні втрати домалюй -
малюнки, сни, батьків в робочі...