Літо спекотне.
Сієста в соннім селі біля ставу.
Сокір з глибин
важко
соки землі дістає.
Річка міліє
і люди міліють,
маліють, малюють
жовтим і сірим життя.
Сепія.
Спека.
Жара.
Кава по-віденьські
в синє горнятко
ниткою чорною
довго стікає
В білому кухлику лід і вода,
м'ята, чебрець, васильки.
Килим м'який на підлозі.
Стіни саманні - товсті.
Тихо, як в Бозі у вусі.
В русі живемо, в постійному русі,
щоб заховатися тут на часину.
Нині та прісно - причастя:
випиймо кави, води;
льодом протрімо чоло і потилицю;
нюхаймо м'яту, чебрець, васильки.
Лоскітно в носі, на скронях, на вилицях;
посмішка ніжна шепоче: "люблю".
Порусалюймо. Життя того варте
щоб опинитися тут на часину:
чути, як янгольські крила
чухають спину не зовні,
а з середини
синові Бого_Людини.
© Copyright: Валентин Лученко,
Магiя -Липень-
© Copyright: Валео Лученко, 2016
Свидетельство о публикации №116070903391
Свидетельство о публикации №116070903391
Рецензии