Дикий мёд... Натали Бугаре

                http://www.stihi.ru/2016/07/04/2646


Оригинал:


Лютий місяць видався з дощем,
а  мене все віхолою крутить...
Самота і в грудях тихий щем
змішуються у гірку отруту.

Бідність нині в чорнім, як вдова,
поселилась майже в кожній хаті.
Я уже ні мертва ні жива -
сни про тебе в цьому винуваті.

Знаю, скоро зацвітуть сади
і засиплють землю пелюстками.
Та краса весни у час біди
непомітно посмутніє з нами.

Рідко я пишу тобі, пробач...
Нині, милий, зовсім не до віршів.
Сплющився у небі сонця м'яч
і світити став, здається, гірше.

Навіть вітер без азарту дме,
все не так - безглуздо й недоладно.
А життя на смак, мов дикий мед,
з нотками полинової правди.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:
:

Дождь. Февраль. Залитая свеча.
А меня всё  вьюга злая крутит.
Одинокость и в груди печаль –
в яд их подмешать, увы, не трудно.

Бедность нынче в чёрном, как вдова,
посетила чуть не все ли хаты.
Не мертва теперь я, не жива, –
сны с тобою в этом виноваты.

Знаю, скоро зацветут сады
и засыплют землю лепестками.
Но весна-красунья в час беды
незаметно погрустнеет с нами.

Редко я пишу, прочти и спрячь...
Ныне, милый, рифмы – не подарком.
Сплющенным стал в небе солнца мяч
и теперь не столь он светит ярко.

Даже ветер без азарта льнёт:
всё теряет смысл, лишаясь лада.
Жизнь на вкус теперь, как дикий мёд:
в ней горчит полынью даже правда.