…не викреслюй минуле, не губи…
навіть те, що болить потурбує, щоб бути,
щоб Любові навчать у мить скрути...
у долонях цвяхи – не промовлений крик,
зазираєш у себе, а бачиш її-невідому,
що тебе вполювала безмовно!..
дожинає жнивар почуття серць і душ,
критик слів підібрати не може
на себе самого – простіше на когось…
взявши в руки багаж, чи знайдеш сил нести
пошматовану долю в дорозі болем,
у незгоді з собою, може і Богом?..
Вiр!
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116070901153
Свидетельство о публикации №116070901153
Рецензии