Знов на мене очі витріщив селюх –
знову я вдягнув до Львова капелюх.
Скільки в місті витріщається очей...
Стільки вікон не горить серед ночей.
Що там того капелюха – сміх і гріх.
Вирізняюсь капелюхом серед всіх.
Переважно на львів’янах – картузи,
наче всі у Львові – зекові тузи.
В капелюсі я – і в горе, і в біду.
Все одно без капелюха не піду.
Селюхам не дочекатись каяття –
ходжу я у капелюсі все життя...
Самотнiсть капелюха
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116070809960
Свидетельство о публикации №116070809960
Рецензии