Как вдохновенно... Н. Трало

О, як нам грають срібні струни,
як серце крають золоті,
коли про волю наші думи
і мрії про життя святі.

Який болючий шлях життєвий?
Яка свобода дорога?
І хоч у нас життя миттєве –
його відчули батога.

І сльози  й муки ми терпіли,
тепер прийшов біді  кінець –
вогонь свободи запалили
і щастя одягли вінець…

Не чути співу золотого,
упали звуки зі струни…
А ми все дива неземного
чекаємо із далини.

Прокиньтесь, люди, схаменіться!
Вулкан свободи,  не дрімай!
Як сонце в небі підійміться
На боротьбу за вільний край.

Перевод Ладомир Михайлов.

Как вдохновенно звучат струны
И будят сладкие мечты.
Лишь о свободе наши думы,
Порывы дерзкие чисты.

Цените путь к своей свободе,
Чтоб не батрачить у врага.
Не две ведь жизни, одна вроде...
Вот потому и дорога.

Мы со слезами всё терпели.
Теперь пришёл беде конец.
Огонь свободы возымели,
Одели счастия венец...

Нет песен звука золотого, -
Умолк, скатившись со струны.
А мы, всё дива неземного
Ждём словно мирной тишины.

Проснитесь люди, встрепенитесь!
Вулкан свободы, пробуждай!
И к солнцу в небо подымитесь
В борьбе за милый сердцу край!