Я не така...

Я не така можливо як хотіла б,
Багато комплексую у житті...
Та підняла із прірви Божа сила
Спинивши віражі усі круті.

Я не така, як іноді вважають
Оточуючі люди, друзі, світ...
Своїх бажань я двері зачиняю,
Зриваючи ще не розквітлий цвіт.

Я не така... І падаю у морок
Своїх земних неясних почуттів.
Тоді мене стискають грізні гори,
І я знов на колінах в каятті.

Часи спливають швидко наче ріки,
Я не встигаю камінці збирати,
Яких іще розкидано без ліку,
Яких в собі не хочу більше мати.

Яку мене Ти хочеш, Боже, бачить
Створи за Твоїм образом, я прошу.
Нехай душа моя в стражданнях плаче,
Нехай несе тяжку і гірку ношу.

Я не така, поки що не така,
Але я вірю попри все на світі,
Що всемогутня Спасова рука
Покаже щастя в горя розмаїтті.

Я не така... Та Бог не залиша,
Це зрошує мою слабку надію;
Радітиме ще тут моя душа,
Коли зростить у небі свою мрію.