МИ Ж ТО ЛЮДИ...

      МИ Ж ТО ЛЮДИ...
 
Люди!.. Стійте... Зупиніться,
Що то сталось з вами
                вмить,
Зло відкиньте, схаменіться,
Почешіться, де свербить.

Ваше хибне слово ранить,
Біль не сходить... Марно все
Невже ж вас це так забавить,
Підіймає над усе...

Вік струмливий час гойдає,
Стрімко фрази десь летять,
Та й не кожен з вас згадає
Хто і як їх зміг прийнять.

Слово – біль, коли болюче
Або зле, надмірне... Жах...
Все єдине і колюче
На брудних чорних вустах.

Ой ви, люди!... Зупиніться,
Не впадайте в такий гріх,
Зло прокляттям повернеться,
Хто їх шле...Так-так... на всіх.

Не мені вам це казати,
Втім, для вас я не суддя,
Та й не в змозі вас карати
За жахливі здобуття.

Але час вже йде... Він поруч,
Нагадає за усе,
Свій на вас накине обруч
Та й у прірву занесе.
Я не стану вас благати,
Але час у вас ще є ...
Не мені вас ображати,
Це так прикро, не моє.

Ми ж то люди, ми не звірі,
Домовлятись – Бог дає,
Він відкрив для нас всі двері,
Руку миру подає.

15.01.2012