Приiжджайте, люди добрi

                * * *
    
            

Та навіщо Вам мій статус
Соціальний... Ще який?..
ВУЗ закінчив... Де працюю?..
Ви про це?... Скажіть мерщій.

Надцять років я вже батько,
Це найвищий статус мій.
Вірю... Буде і внучатко,
Все чекаю у час свій.

Ще про що Вам написати,
Ой, пробачте... Хтось дзвонить.
„Так... О, добре, приїжджайте,
Буду з вами говорить...”

Так,  я слухаю Вас знову...
Ви про що?.. Та що ви?... Ні...
Про;шу Вас, мою розмову
Не беріть у свої сни.

Обіцяйте...Приїжджайте
До нас разом, по весні,
Та й собі всі побажайте
Зрифмувати ці пісні.

Разом з вами заспіваймо,
Щоб почув рідненький край,
Його щиро закохаймо,
Незагублений мій рай.

Покажу вам кримські гори,
Та й оселю водночас,
Де найкращі в світі зорі
Світять зраночку для нас.

Проведу я вас до річки,
Що співає так, як ми.
Поруч з нею ті доріжки,
Що ввійшли в мої вірші.

Ой, ріднесенькі ви, милі,
Вже ж послухайте спів птиць,
Що лунають край оселі
Біля крашених криниць.

Знов дзвінок...Нащо він здався?...
Коли пісня душу рве
Там, де вперше закохався,
Де і досі стежка зве.

То ж нехай уже швиденько
В гай духмяний всі зайдуть,
І  під ніжний спів гарненько
Квіти поля обіймуть.

Настрій наш підійме вітер,
Понесе у край долин.
І попестить, мов та матір,
Зі словами: „Доню!.. Син!...”

Приїжджайте, люди добрі,
В Соколине – рідний край,
В мої сонячні простори,
В найдорожчий світлий рай.



5.01.2012