Ласкает ветер в поле златы волны

Ласкает ветер в поле златы волны,
   Вплетая в колос россыпь васильков.
      И, красотой как будто изумлённый,
         Взмывает ввысь - к барашкам облаков.

А,там лучей ресницы златовласые,
   Запутавшись в куделях облаков,
      Вещают, что Ярило большеглазое
         Рассвет лишило плена дивных снов.

Ночь улетела птицею со сказками,
   Вновь наступает желтоглазый день.
      И Свет-Ярило с заспанными глазками
         Форсит, как прежде, в шляпе набекрень.


***

С огромной благодарностью к Фриде Полак
за поэтический перевод на украинский язык 
http://www.stihi.ru/2016/07/06/8675

Колише вітер в полі златі хвилі,
Вплітає в колос волошковий дар.
Здивований красою, він, мобільний,
Злітає вгору – до овечок-хмар.

А там вже вії золотого сонця,
Що заблукали в кучерях небес,
Віщають, що Ярило крізь віконце
Світанок відвело від снів чудес.

Вже синій птах вказав дорогу ночі,
День жовтоокий демонструє зір.
А Світ-Ярило, ледь продерши очі,
Гуляє в капелюшку набакир.