Не спіткайся, стій рівненько —
якось воно буде.
Є під серцем сонця жменька,
є повітря в грудях.
Не безглуздо вітер віє,
як би не бісився.
Струмінь свіжої надії
допліч притулився.
Трохи чмихає, вологий,
але ж не тікає!
Підстелити шлях під ноги
знову обіцяє.
Не занурюється в хмари,
не зриває даху.
Нічогісінько не марно.
Не холонь вiд страху!
Зазирати до безодні,
бісу лізти в блюдо?
Тільки виживи сьогодні!
Якось воно буде.
Якось воно буде
© Copyright: Людмила Станева, 2016
Свидетельство о публикации №116070601229
Свидетельство о публикации №116070601229
Рецензии