…акварелями снів розмальований світ,
та минуле з майбутнім в сплетінні лякливім
віч-на-віч з невідомим кружляють в тобі –
відокремлюєш тих, хто тебе не любили…
ззовні тіні людей… їх розхитаних тіл
доторкається сонце, а вони, ніби вітер
тікають від тебе, щоб загинуть в собі…
їм не стати примарами замовчаних літер…
за межею крапок неосяжність і біль –
інквізиція тиші крадеться у душу…
вріже ляпасом сліз по життю церкви дзвін
відійде втома геть, бо (відходити мусить…)
щось на кшталт мiстичного...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116070601177
Свидетельство о публикации №116070601177
Рецензии