Руйнація ти моя, сталь та камінь,
Поле бою кожного дня.
Я тебе бережу, мов память-
Горя більшого не бува.
Мов хрумка, молода- солодка.
Така світла, що аж брудна.
Поцілунки твої в око
Звели бідного до чорта
Випиваэш з мого моря
І я знову хриплю під ніс:
"Не буваэ більше горя
Ніж довести тебе до сліз."
Фарфорове скло- долоні
І, мов листя, тонкі вуста.
Розбиваю собі скроні-
Горя більшого не бува.
Ти- руйнацiя
© Copyright: Илья Коробка, 2016
Свидетельство о публикации №116070507948
Свидетельство о публикации №116070507948
Рецензии