Єдиний друг! Моєї музи
Найперший, ревний ти цінитель..
Прости їй примхи та обузи,
Вона не перлась у філвузи.
І дар прийми, мій покровитель.
Не жди ти дум, святих признанню:
Вогонь їх гасне, догоря.
Навік сховалася за гранню
Моєї юності пора.
Пройшли, пройшли ви, дні весни,
Дерзання першого хвилини!.
Моя любов, безпечні сни
І жар душі, той жар первинний.
Я гасну рано. В добру путь!
Що спорить з долею лихою.
Мене світи далекі ждуть
Та інше небо понад мною.
Прийми ж цей тихий, скромний дар.
Мої чуття, мої страждання.
Душі погашений пожар,
Вітрів осінніх завивання!
І може втішений часами
Моєї вірності горінням,
Ти пригадаєш дні ті самі,
І весни, що пройшли над нами
Назустріч нашим поколінням..
«Земля людей» 1949-1978 р.р.
***
© Copyright: Иван Галета, 2016
Свидетельство о публикации №116070505793
Свидетельство о публикации №116070505793
Рецензии
