Солнышко, солнышко, полети
на небко, там твои детки кушают
конфетки...
Жовтки достиглих сонць - духмяні абрикоси -
Під ноги падають в моїх краях,
І малюки, напівзодягнені та босі,
Тримають сонечок в замурзаних руках.
І кажуть, як завжди ми тут казали
Багато років і десятиліть,
Щоб сонечка на небо відлітали,
Щоб був до діток їх легкий політ:
"Сонечку, сонечку, полети на небко,
Там твої дітки
Їдять смачні наїдки!"
...Тепер на небі душі багатьох із них...
Чи зможемо колись спокутувать цей гріх?!
Долоньки з сонечками! Дай вам Бог зростати,
Міцніти, дужати...й війни не знати!
Донецьк, 04.07.2016 р.
Жовтки достиглих сонць
© Copyright: Виктория Барановская, 2016
Свидетельство о публикации №116070408126
Свидетельство о публикации №116070408126
Рецензии
Яскравий вірш. Про головне. На жаль війна все ніяк не хоче закінчуватись... Сподобався Ваш оптимізм. Будем сподіватися на мир...
Артур Грей Эсквайр 05.07.2016 03:18 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 05.07.2016 03:18 • Заявить о нарушении
Дякую вам, шановний Артуре, за схвалення та розуміння! Оптимізм - наш єдиний шанс на порятунок...Дочекаймося миру!
Виктория Барановская 05.07.2016 12:36 Заявить о нарушении
Виктория Барановская 05.07.2016 12:36 Заявить о нарушении