На докору, чому не пишу, або Поклик
Проси-не проси, я не вмію писати вірші.
І часто ночами я серце про творчість питаю,
і хочу творити, та мало просити: «Пиши».
Ні слово, ні рима, ні речення віршів не створять.
Я можу всю ніч шепотіти до віршів: «Пора».
Лиш небо керує, лиш небо віршами говорить
зі мною, а я – лиш додаток пера...
Лиш те, що од Бога, і є тим єдиним і справжнім,
що, врешті, дарує людині спроможність писать...
Без Бога, без неба залишиться вірш недосяжним,
і краще чекати на поклик – і просто мовчать...
Свидетельство о публикации №116070400750
Все - у НЬОМУ ! Все - від НЬОГО !
Дуже сподобався віршик ! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 04.07.2016 15:05 Заявить о нарушении