На докору, чому не пишу, або Поклик

Навіщо ти так? Я над віршами волі не маю...
Проси-не проси, я не вмію писати вірші.
І часто ночами я серце про творчість питаю,
і хочу творити, та мало просити: «Пиши».

Ні слово, ні рима, ні речення віршів не створять.
Я можу всю ніч шепотіти до віршів: «Пора».
Лиш небо керує, лиш небо віршами говорить
зі мною, а я – лиш додаток пера...

Лиш те, що од Бога, і є тим єдиним і справжнім,
що, врешті, дарує людині спроможність писать...
Без Бога, без неба залишиться вірш недосяжним,
і краще чекати на поклик – і просто мовчать...


Рецензии
Згодна, мій дорогенький , і підпишуся під кожним словом ! Так і я вважаю, що лише записувач ! І все, що маю, від Господа - через ручки друзів, ближніх...
Все - у НЬОМУ ! Все - від НЬОГО !
Дуже сподобався віршик ! З Любов'ю - Маргарита

Маргарита Метелецкая   04.07.2016 15:05     Заявить о нарушении
Найкращі побажання, дякую!

Миклош Форма   04.07.2016 16:01   Заявить о нарушении