Нестримна лава відчуттів
Потоком стрімким ллється
До серця мого, берегів
Полишених тягнеться.
Рятуйте, матінко, мене
Я покохав самотність.
Ви кажете, що все мине,
Тим паче, безтурботність.
Ой, нАщо зважився пірнать
У води ті, жагучі?
Ну звідки хлопцю, звідки знать
Про почуття ядучі?
Я втратив спокій. Врешті-решт,
Я зрадив власний смуток.
Собі кажу: покинь. Облиш.
Шукай хутчіш рятунок.
Запізно, нене, втямив я,
Запізно схаменувся.
Скоріш за все я втюхався…
Я втюхався. Попався!
Кусає серце кропива.
В грудях цвіте кохання.
ДівчИна чорнобровая
Прирекла на страждання.
Прирекла, матінко, мене
На відчай і самотність.
Ви кажете, що це мине,
мов безтурботна юність.
Закоханiсть
© Copyright: Ая Садовская, 2016
Свидетельство о публикации №116070404131
Свидетельство о публикации №116070404131
Рецензии