B. N. P

«Б.Н.П.»

Ось і знову із двох обираю один.
Я все бачив. Все точно. Та я не хотів.
Вірші або сон – не відчуваю годин.
Тебе обіймають теплом не котів.

Ось і знову ті самі знайомі «бувай»
Якийсь з них останній. Хоч не забувай.
Про щось ми благали і мріяли в снах,
Ходили по маленьких курортних містах…

Твоє і моє колись було «наше».
Всі разом екстази в зрівняння не йдуть.
Було все аж доки не зірвали покази
Вагонів, що швидко від нас вже гудуть.

Як швидко змінила незмінне ще «вчора».
Як швидко померло, що жити просило,
Всередині. Глибоко. На постійних повторах
Наші сльози й обійми. Це все ворушило.

Ворушило наш сміх і образи хвилинні.
Не бути тепер і їм. Хоч би що.
Посміхнись, а я просто дивитимусь нині,
Як ти цілуватимеш. Чуже. Вікно.

І звичка потребує терміновий дзвінок.
Немов задихаєшся з люті й любові.
Але час натискати на звичку…курок.
Помре десь в віршах, а не в перемові.

Бувай. Не зберіг. Пам’ятай.
Бувай. Не зберіг. Пам’ятай.
Бувай. Не зберіг. Пам’ятай.
Бувай. Не зберіг. Пам’ятай...

30.06.2016