Ти суди мене, люба, суди,
Тільки ти маєш право це.
Я тебе накликав сюди,
Аж зірвав той бас на фальцет.
І тепер ти міцно живеш,
І будуєш якийсь свій лад.
Кличе гобліна мавка, зве
У фарватер свого крила.
Я все той, яким я і був,
Ти все таж, якою була,
І навхрест вселячним табу
Не злякалася ти, мала.
Не важливо, чи винен я,
Не важливо, чи права ти.
Я обрав тебе. Ти – суддя.
Тож, суди мене, люба, суди.
суди
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116070207466
Свидетельство о публикации №116070207466
Рецензии