Свідомість колисають ніжні сни,
уривки фраз полинули каскадом.
У мареннях заплутались вони
і, мов собаки, завивають серенади.
Байдуже все, як темна ніч сумна,
і Місяць сіє світло непомітно.
У далині хмариночка одна
кружля самотньо, мовчки, непривітно.
Іде дощем і грім в собі несе,
шматує думи і уяву розриває.
Поки ще тихо, ще дрімає все,
поспи, красуне, ще природа спочиває…
02.07.2016
Вiдпочинь
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116070201660
Свидетельство о публикации №116070201660
Рецензии