АПОКАЛІПСИС МІЗЕРНОГО МАСШТАБУ
В правому оці — сонце
В лівому — пустка
З сонцем — життя сприймати
В iншим — носити смерть
Серце роздiлене навпiл
Душа пошматована в клаптi
Такий собi апокалiпсис
Щоправда, масштаб мiзерний
Високе... Низьке... Середнє...
Кому й яке дiло до того...
Просто сьогоднi сутнiсть i дух...
...Сумують...
А мозок думкам-кровопивцям влаштовує званий бенкет...
Замiсть аперетиву — смiх
Закуски — щирiсть з приправою iз забобонiв
А для гурманiв — радiсть i... I трохи “Кривавоi Мерi”...
Спитаеш, що на десерт?
А на десерт — мудрування iз нотками смутку за вiчним...
Такий собi апокалiпсис
Щоправда, масштаб мiзерний
Все добре! Життя прекрасне!
Щастя — твiй вибiр! — Тези затертi i завченi...
А от чи прожитi? — Не факт...
Наслiдки цьому майже катастрофiчнi:
Замiсть слiв — звуки...
Замiсть дiй — гвалт...
Такий собi апокалiпсис
Щоправда, масштаб мiзерний...
Апокалiпсис мiзерного масштабу
© Copyright: Катерина Гвоздева, 2016
Свидетельство о публикации №116070109255
Свидетельство о публикации №116070109255
Рецензии