Ничего больше нет. В. Лысич. Перевод Л. Михайлов

Нічого більше вже нема:
Ні ясних зір, ні зорепаду.
І, навіть вітер продима,
І нам не грає серенаду.

Немає радості весни...
Зима в обнові на порозі.
Похмурі дні повернуть в сни,
Тебе мені віддать не в змозі.

Нема ні сонця, ні пітьми.
Нема ні пекла, ані раю.
Байдужість впевнено крильми
Торкнулась серця... замерзаю...

Мовчить душа. Вона німа.
І слів бракує. Та що ж з того,
Коли кохання крадькома
Втекло до припічку чужого...

Перевод Ладомир Михайлов

И ничего уж больше нет:
Ни ясных звёзд, ни звездопада.
И даже тех счастливых лет...
И ветра нежной серенады.

Уже нет радости весны...
Зима в обновке на пороге.
И хмурость дней, повергнув в сны,
Откроет душу для тревоги.

Нет больше солнца, нет и тьмы.
Ушёл страх ада, нет и рая.
Читаю в тишине псалмы,
А сердце?.. Нет, тепла не знает.

Молчит душа. Она нема.
Не хватит ей, пожалуй, слова...
Любовь украдкой утекла.
Приткнувшись до шестка чужого.


Рецензии
Так давно не читала В. Лисич. Чудовий переклад, майстерний. Заворожуючий дует.
З теплом ы повагою - Н.Т.

Нина Трало   04.07.2016 08:47     Заявить о нарушении
Спасибо, Нино! Ваши работы нисколько не слабее. Да и жанровая палитра значительно шире. Чего стоит триптих!? Вы тронули им меня до слёз.

Ладомир Михайлов   04.07.2016 18:18   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.