Ничего больше нет. В. Лысич. Перевод Л. Михайлов
Ні ясних зір, ні зорепаду.
І, навіть вітер продима,
І нам не грає серенаду.
Немає радості весни...
Зима в обнові на порозі.
Похмурі дні повернуть в сни,
Тебе мені віддать не в змозі.
Нема ні сонця, ні пітьми.
Нема ні пекла, ані раю.
Байдужість впевнено крильми
Торкнулась серця... замерзаю...
Мовчить душа. Вона німа.
І слів бракує. Та що ж з того,
Коли кохання крадькома
Втекло до припічку чужого...
Перевод Ладомир Михайлов
И ничего уж больше нет:
Ни ясных звёзд, ни звездопада.
И даже тех счастливых лет...
И ветра нежной серенады.
Уже нет радости весны...
Зима в обновке на пороге.
И хмурость дней, повергнув в сны,
Откроет душу для тревоги.
Нет больше солнца, нет и тьмы.
Ушёл страх ада, нет и рая.
Читаю в тишине псалмы,
А сердце?.. Нет, тепла не знает.
Молчит душа. Она нема.
Не хватит ей, пожалуй, слова...
Любовь украдкой утекла.
Приткнувшись до шестка чужого.
Свидетельство о публикации №116070104904
З теплом ы повагою - Н.Т.
Нина Трало 04.07.2016 08:47 Заявить о нарушении
Ладомир Михайлов 04.07.2016 18:18 Заявить о нарушении