Мiж соснами виблискувала Ворскла –
вода джерельна втамувала спрагу.
Ледь зачепила вишню дикорослу,
вмить свiтло сонячне, подiбно магу,
зачарувало…
i срiблом хвилi мiж латаття –
тече печаль…
Заборгувала
Тобi, Вкраїно…
гiрчiть мiй спогад, як мигдаль.
Ти – бiсерина,
сяйво серця, на вишиванцi
цiнний хрест…
А пiсня лагiдна джерельця –
давно забутий болi жест…
Схилився запашний горошок –
цей не простий простець мiж трав,
де неба синь – сльоза волошок,
а зорi – щастя водограй…
01.07.2016
Фото автора
Ти - бiсерина, сяйво серця...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2016
Свидетельство о публикации №116070100139
Свидетельство о публикации №116070100139
Рецензии