Летять журавлики в світлий Ірій,
Недоля щедра до них без міри,
Земля за ними невтішно тужить,
кричить у небо:
- Куди ви, душі?!
Та журавлі вже далі Дніпра,
і пісня їхня -
жура...жура...
Летять журавлики в синє небо,
не хочуть зовсім,
але так треба...
Зникають в хмарах широкі крила -
не встигла Доля, недолюбила,
а журавлі вже далі Дніпра,
і пісня їхня -
жура...жура...
Так вишиває хрестом Недоля
не полотно - а могили в полі,
вкриває маків червоним цвітом,
та тільки цвіту їм не радіти.
Летять у вирій останній душі,
живі за ними невтішно тужать,
а журавлі вже далі Дніпра,
і пісня їхня -
жура...жура...
Жура
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2016
Свидетельство о публикации №116063000157
Свидетельство о публикации №116063000157
Рецензии