Стійкість
Навік віднині змушений, кохана,
у грізний час, коли, нелегко всім,
пройматися й твоїм фізичним станом,
завзятіше й пильніше, ніж своїм,
В мені тепер немов подвійна рана.
За двох не сплю, як треба, і не їм.
Сплелося знане лихо із незнаним
мені з пресвітлим іменем твоїм.
Тому, як безборонний звір, зубами,
хоч як не б’є життєва суєта,
коли меча бракує і щита,
я голіруч, з одними лиш думками,
несхибно, як і в молоді літа,
щонайсвятіше бережу між нами.
Стойкость
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116063001295
Свидетельство о публикации №116063001295
Рецензии
