Меня словила колбаса укр
Мене ловила ковбаса
І ковбаса мене впіймала!,
Хоча ні розуму вона,
Ні сили людської не мала…
Та й довжиною всього в лікоть,
Діаметром з сусідський ніс,
А все фронти на мене ліпить.., --
У серці ніби з нею зріс.
І справа, зліва обступає
І запахом аж обпіка..!
Звірюги гіршої немає,
Як та скажена ковбаса.
Ні, ні, не буду навіть думать!,
Не їм ніяких я ковбас..,
Мене копченим не обплутать,
Є хрін й гірчиця про запас.
Уже і снідав, і обідав,
На вечір випив молока,
Лягаю спати, бог же відав,
Пригода сталася яка.
Я вже заснув… А тут наснилось,
Що треба тещу годувать…
Ну тут мені і прояснилось,
Кому «ту гадину» віддать.
Пішов, сплючи за ковбасою..,
Дістав шматину немалу..,
А тещі й слід пропав старої,
Лиш я, все їм, та все жую…
Невже, невже?? Яке то горе!
Де стільки хитрості надбала..?!
Ніколи б навіть не подумав,
Щоб ковбаса, МЕНЕ ВПІЙМАЛА..??!
Біла Троянда
Белая Роза-Таня Маслий
29.05.2016.
Свидетельство о публикации №116062905751