Саме час

Настав час. Час будувати своє майбутнє.
Майбутнє, що без жодних пояснень втече від тебе,
Яке не вагаючись стане твоїм минулим,
А що по тому? Що залишається?
Що зістанеться тобі після праці?
Якісь борги та сварки,
Якісь спогади та неважливі скарги сусідів
і колег по роботі;
(яке-неяке але життя).
Безліч відмітин на тілі, що будуть роз’їдати очі
та розум, нагадуючи про погані події.
Повна шафа терпкої білизни
цнотливих повій,
Яких ти приводив у надто тяжкі часи,
Та кожній із них кажучи про любов,
Що вимивається із сердець дітей нових поколінь,
Знімаючи вульгарні панчохи та цілуючи губи пухкі.
Що зарахується з цього життя?
Кому насипають з господніх щедрот?
Я як мав невдачі і помилки,
Так і продовжую мати їх.
Як жив не знаючи куди йти,
Так і продовжую жити,
Біля людей, біля храмів,
Біля смерті і голоду,
щирих і брехливих,
Волоцюг та багатих,
війни та миру.
Не знаючи до якого із лих податись.