Лише звуки

А слова – то всього лише звуки,
Випущені з твоєї гортані,
Шукати в них правду ще безглуздіше,
Ніж гроші по моїх кишенях,
Сигарети у відділі бакалійних товарів,
Чи старі меблі у канцелярії.

Можеш і далі танцювати танго із іншими чоловіками,
Нишпорити по цьому світу напівтемряви,
Але слухняні роботяги так і працюють
За копійки, за твоє майбутнє, за наше минуле,
Всім на благо.
Для усілякого відчуження.

Далі не буде простіше,
Пам’ять, як металошукач -
знайде к чому придратися,
Та я готовий без жодних вагань стерти її,
Аби тільки не плакала,
не з’являлася мені привидом.

Обривай ці паски безпеки.
Створюй нові урагани та зони аномальної спеки,
Нехай усі сусіди знають, що у нас у відносинах халепа;
Та це навіть не халепа, а бездонна прірва,
Навіть не темний куток,
А якась чорна діра,
Як на моїх кросівках після зливи.
Збирай усі згадки, усі образи,
Усі портрети Іуди,
Незліченні світила Марії.
Нехай твої слова будуть чесними,
Щирими,
навіть якщо сумними.