Я йду до відкриття себе,
Все більше відчуваю що зникаю,
І від колишніх спогадів шкрибе,
І від майбутніх моє я втікає.
Ні краю ні кінця нема,
Тому що Всесвіт незкінченний,
І на душі мите зима,
У цьому тілі полоненний.
Я йду до відкриття себе,
За межі імені і форми,
На полум'я дивлюсь рябе,
Відкинувши всі соціальні норми.
Я йду
© Copyright: Александр Линник, 2016
Свидетельство о публикации №116062705754
Свидетельство о публикации №116062705754
Рецензии