Тихенько у небі зоря
Над землею рідною сходить.
А пісня мужа-кобзаря
Лунає та серце тривожить.
Красою широких ланів
Милуюсь і думку гадаю:
Чому мій народ так змарнів?
Чому зажурившись, тікає?
Дивись, навкруги – чорнозем!
Хліба колосяться у полі.
А ви все: підем та пождем.
Наладиться – сядем на коні.
Не треба так довго чекать.
Не гніть свої спини на дядька.
Вітчизни не можна придбать
Згубити напевно… До дідька
Все те, що блищить і дзвенить,
Коли на колінах Вкраїна!
Послухайте, щось жебонить,
То мати, моя Батьківщина:
Вертайтесь, заблудлі дітки
До рідних ланів із чужини.
Життя розставляє пастки.
Одначе, тримайтесь стежини,
Яка пролягла до землі,
По котрій ходила дівчина
Із янголом у поділлі.
Та дівчина є Україна.
Вкраiна
© Copyright: Ая Садовская, 2016
Свидетельство о публикации №116062705181
Свидетельство о публикации №116062705181
Рецензии