Рушник

               РУШНИК

Одвічним символом життя
Рушник є, вишитий руками,
Усі у ньому набуття,
До них ми йшли роками.

Рушник ¬то рідна є домівка,
То матір наша і любов,
А на зорі - як та росинка,
Немов у неї  наша кров.

Рушник – оздоба, наша пам’ять,
Що в нас живе  споконвіків,
Усі стежиночки до неї -
Багато їх, на сто років.

Рушник – то мати на дорозі.
Вдивляючись у далечінь,
Ніяк побачити не в змозі
Вона синів рідних своїх.

Їх доля кличе від домівки
В дальню; дорогу від осель,
У край далекий, а дівчата
Співають жалобу пісень.

Тому матусенька старенька,
Що вірить щастеньку дітей,
Дарує їм свої зіроньки,
Що вишивала в час ночей.

Тому рушник є той місточок,
Що є між матір’ю й дітьми.
Він спогад їм, як той струмочок,
Несе у теплі їхні сни.

Рушник приносить спогад щастя
Пори  дитинства і тепла,
Що дарувала їм матуся
Та їх від горя зберегла.

Рушник – завжди блакитні очі,
Що супроводять у житті,
Вони¬ - зоряночки дівочі -
У серці світять назавжди.

Рушник є символом дороги,
Благословення й доброти.
Проходять з ним усі тривоги
У день і  в темні вечори.

12.12.2011

Зб. 7 с.56-57