ДОСАДО
О, досадо... В дім мій не приходь,
І не треба вже мій біль гойдати,
Бо при тобі птахи про любов
Піснями не будуть нас вітати.
Дочекаюсь зореньку ясну,
Відчиню їй вікна і всі двері,
Щоб почути пісню чарівну
Зранку і до пізньої вечері.
Це найкраще свято у мій день,
Я до нього линув ще учора,
Дочекавшись голосних пісень,
Сам я заспівав лише звечора.
Це улюблений мій подих у житті,
Йшов до нього п’ять десятків років,
А до цього, мов у заперті,
У собі тримав я біль, неспокій.
Зараз я усі свої вірші
Віддаю на розсуд дітям, рідним,
Щоб найкращі були для душі,
А мій спів не став для них огидним.
30.11.2011
Зб. 7 с.32
Досадо
© Copyright: Виктор Плут, 2016
Свидетельство о публикации №116062704511
Свидетельство о публикации №116062704511
Рецензии