Мiсто мойейi юностi

Місто моєї юності*

Є місто, що часто я бачу вві сні,
барвисте, усміхнене, чисте.
На Чорному морі постало мені
в платанах й акаціях місто.
В платанах й акаціях місто,
на Чорному морі.

Там море, в якому я плавав й тонув,
де хвилі мене колисали.
Повітря морське, що в дитинстві вдихнув,
вокзал, кораблі і причали.
Вокзал, кораблі і причали,
на Чорному морі.

Повік не забуть Воронцовський маяк,
Французький бульвар та Пересип.
І пам‘ятник Дюку, де юність моя
проходила в рідній Одесі.
Проходила в рідній Одесі,
на Чорному морі.

У роки війни захищали її
й назад повертали із боєм.
Одеса завжди пам‘ятає своїх
солдат і матросів – героїв.
Солдат і матросів – героїв,
на Чорному морі.

Сьогодні бувають веселі й сумні,
як завжди, голодні і ситі.
Жалітися гріх, бо скажіть ви мені –
хто краще живе одеситів.
Хто краще живе одеситів,
на Чорному морі.

Вдяглася Одеса у скло і бетон,
немовби Париж чи Чикаго.
А Мішка Япончик – місцевий барон,
колись молдаванський бродяга.
Колись молдаванський бродяга,
на Чорному морі.

Та мама здолає скрутні ці часи
і скине лацюг та бандитів.
Самі порахуєм свої голоси,
як вигнали антисемітів.
Як вигнали антисемітів,
на Чорному морі.

І знову Одеса розквітне мов мак,
немов ясне сонечко зранку.
Запалить вночі Воронцовський маяк
й одягне свою вишиванку.
Й одягне свою вишиванку,
на Чорному морі.

Одеський характер в ділах і словах,
та в голосі Марка Бернеса.
Живе хай щасливо і квітне в віках
південна красуня Одеса.
Красуня південна Одеса,
на Чорному морі.

Краса та у пам‘яті в нас назавжди,
повік не розлучимось з нею.
Одеса – це місто часів молодих
і ми молодієм душею.
І ми молодієм душею,
на Чорному морі.

26.06.2016

* За мотивами твору Сьоми Кортчика (Семена Кірсанова) „У Чёрного моря“.