За обрій летять журавлі.
За місяцем зорі палають.
Та роки мої молоді,
Як річка, у гирло спливають.
Спливають і дні, і роки
Назавжди. Навмисне тікають.
Хвилини, думки, помилки
Нестерпно карають, картають.
Жагуча любов до життя
Наповнює серце і розум.
Лякає, однак, відчуття
Що я, вже не Homo – постскриптум.
Хай лишаться, наче завіт,
Надії на краще майбутнє.
А ключ наді мной клекотів,
Як явище вкрай незабутнє.
Наповнений тим почуттям
Я рушив. Під зоряним небом
Я тішився тим могуттям,
Яке називається часом.
Постскриптум
© Copyright: Ая Садовская, 2016
Свидетельство о публикации №116062604872
Свидетельство о публикации №116062604872
Рецензии