Неужели галлюцинация?

НЕВЖЕ ГАЛЮЦИНАЦІЯ?

       "Ніколи не сварися з сусідом, бо він, як брат чи сестра - завжди поруч, раптом що - допоможе!" - ще з малечку наказувала мені мама. Дійсно, раніше у нашому селищі було так: коли чогось бракує для приготування обіду, - в першу чергу поспішали до сусідів, адже магазинів бракувало. Не те що зараз - на кожному кроці. Все необхідне господині купували заздалегідь у базарні дні, а от коли-що - сусід ставав у пригоді. Так і було того разу.
        Мені було шість років, як прийшла сусідка та попросила позичити у мами муки. Ненька кивнула, а тітка Валя розгублено вигукнула: "Ой! Забула бідончик на столі... - і звернулася до мене - Піди, Світланко, принеси будь-ласка, я його у кухні залишила".
       Поспішила виконати прохання, навіть не підозрюючи про сюрприз, що чекав  попереду. Добре орієнтуючись у будинку, одразу побігла на кухню. Відкривши двері, мало не зомліла - неймовірно, але переді мною стояла... тітка Валя, яка ще три хвилини тому у МОЄМУ будинку просила принести бідончик! В мене від подиву аж мову відняло. А вона стоїть переді мною і запитує, чого я хочу. Я уже стала думати, що або я сплю і мені потрібно терміново прокинутися, допоки з глузду не з'їхала, або ще страшніше - у мене галюцинація! На щастя, ясність вніс у ситуацію Ігор, син тітки Валі, який наче прочитав мої думки, пояснив: "Це тітка Маша - сестра-близнючка моєї мами." До цього моменту я жодного разу не те що бачити, а навіть і не чула про сусідську гостю, хоча з Ігорем ми товаришували з пеленок. Здається, саме тоді я вперше побачила настільки схожих людей.
       "Ху-у-у... - полегшено після почутого зітхнула я - а то вже бува подумала...". "Знаю-знаю!" - засміявся Ігор, і подав мені бідончик зі столу.
   
       26.06.2016

       Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
       Україна, м. Хмельницький

       ID: 674513

       дата надходження: 26.06.2016 10:03:05
       © автор: Світлана Крижановська