Хоча б один!..
Хоча б один добрався...
Холодний вітер ребрами гримить
на вулицях, де Ти зі мною знався,
розбивши вщент невиблагану мить.
Чужі стежки оплутали нитками
благенькі душі тих, хто не чекав,
що хтось не звідси білими руками
просуне шию людства у рукав.
А що не так?!..
Куди не кинь - отрута!
У рухах тіл і поглядах очей...
Продати нетто ближньому як брутто -
велична ціль подвоєних ночей!
Кремезні спини мертвих охоронців
прибій блакиттю сну розмалював,
і на сідницях викарбував сонце...
То був не грім.
То Батько реготав
із цих зусиль зостатись на століття
в уже нічим не стомлених серцях.
Життя, життя...
Сарказму розмаїття,
що мітить світ цигаркою в вустах.
Я вийду тут.
Не треба!
Зупиніться!..
Хоча б один...
Він мусить підійти
на край весни, де ніжна молодиця
шепоче небу:
- Втримай... Відпусти...
Крапка як крапля
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116062601452
Свидетельство о публикации №116062601452
Рецензии