…незвідана ти – манка, як і небо,
за вітром летиш, і до навпаки
вбираєш безмежність Всесвіту в себе,
вгортаєш Любов у рими-сніги…
думками, надією править Натхнення,
бо серцю не хочеться знатись із болем,
стаємо чужими, коли ми окремо,
здається, згубили Любов у дорозі?..
чи зрадили нас небеса полетівши
рядками мовчання в розділену Тишу?..
в порожнє відлуння вгортається втіха…
то як же навчитися (.…..) радіти?..
навчитися...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116062601157
Свидетельство о публикации №116062601157
Рецензии